Український вплив на розвиток культури у Росії
Українці впродовж ряду століть здійснювали благотворний вплив на розвиток російської культури й, зокрема, літератури. Багатогранне i часто вирiшальне значення України й українцiв, а також бiлорусiв у розвитку культури, лiтератури, освiти та релiгiйного життя Росiї усвiдомлювали росiйськi дiячi культури та науки.
Дiючи як наставники, духiвники, письменники та перекладачi, як iєрархи церкви, вони залишалися репрезентантами пiвденно-руської культури з усiєю її традицiєю i польсько-латинськими зв'язками, але й одночасно ставали дiячами на росiйськiй нивi.
Прилучення Лiвобережної України з Києвом до царської iмперiї викликало велику мiграцiю українцiв, представникiв свiту лiтератури, культури i науки до Росiї.
Особливий вклад у розвиток росiйської культури внесли українськi письменники, архiтектори i художники доби бароко. В рядi сакральних i свiтських будiвель, що зводилися у Росiї, застосовувалися взiрцi i засоби українського барокового мистецтва i архiтектури.
Царська влада переконавшись, що українофільство стає живим народним струмом видає сумновiдомий (i єдиний у своєму родi за шкалою свiтових таємниць) Емський указ 1876 року, що забороняв друкування книжок українською мовою, ввiз їх з-за кордону, а також театральнi вистави та музичнi твори українською. Заборонено було також вживати термiни «Україна» й «українцi». Дозволялося тiльки «Малоросiя» й «малороси». Як з'ясував Богдан Лепкий, безпосереднiм приводом до цього указу була спроба видання «Святого письма» в перекладi українською. Як правильно вважала царська влада, це було вкрай небезпечно для iмперiї, бо вело до мовного, а потiм i до полiтичного вiдокремлення України вiд Росiї.
